ім'я

і́мені та ім'я́, с.

1) Особиста назва людини, що дається їй після народження. || рідко. Прізвище.

••

Від і́мені кого, чого — за чиїм-небудь дорученням, проханням.

В ім'я́ кого, чого — заради кого-, чого-небудь; на честь когось, чогось.

І́менем кого, чого, чиїм — на підставі влади кого-, чого-небудь, чийогось авторитету.

І́мені кого, чого — названий на честь, у пам'ять кого-, чого-небудь.

На ім'я́ — а) особистою назвою (а не прізвищем); б) (кого, чиє) призначений, адресований кому-небудь.

2) уроч., рідко. Те саме, що назва 1); найменування.

••

Назива́ти (назва́ти) ре́чі свої́ми (ї́хніми) імена́ми — говорити прямо, не прикрашаючи нічого, не добираючи слів і висловів, які пом'якшують що-небудь.

3) У системах обробки інформації – символ або група символів, які використовуються для ідентифікації об'єктів.

••

Ім'я́ да́них спец. — символ або група символів, що використовуються для ідентифікації елемента даних.

Ім'я́ програ́ми — ім'я, що присвоюється програмному модулю та визначає точку входу в нього.

По́вне ім'я́ — складене ім'я, що включає всі імена в ієрархії доступу до даних.

Символі́чне ім'я́ — літера або ім'я, що використовуються у початковій програмі як аналог адреси або змінної.

4) з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація. Не псувати доброго імені.